Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 24.09.2017, 16:58

Рогатинська СЗОШ №1 з поглибленим вивченням іноземної мови

Меню сайту
Форма входу

історія школи

З розпадом Австро-Угорської монархії, Польща захопила Галичину. Умови життя були тяжкими. Доводилося боротися за саму назву «українець».Ще в гірші умови була поставлена освіта. Керівні кола Польщі поступово руйнували українське державне і приватне шкільництво. В Станіславському воєводстві в 1930 році 36.6 % населення не вміло читати і писати. Подібна картина відбувалася на Рогатинщині.

У зв'язку із зростанням польського населення в місті у 1920-1921 навчальному році було збільшено кількість класів для дітей польської національності. В той час в Рогатині проживало до 1500 чоловік поляків римо-католицького віросповідання. «Польська школа людова» (зараз середня школа номер два, звана в народі «червона школа», збудована в 1882 році) не могла забезпечити приміщенням для навчання дітей поляків. Польський магістрат розпорядився частково віддати будинок «Кулко рольніче» («Об'єднання рільників») під гуманістичну польську гімназію (зараз вулиця Шевченка 1, колишнє СПТУ №35 біля костелу святої Анни). Першим директором тимчасово пристосованої польської гімназії був професор Ціммерман (єврей за національністю). Слід мати на увазі, що польська гімназія відкрилася уже після існування української гімназії ім. Володимира Великого, тобто на чотири роки пізніше. Школа в місті Рогатині мала національне розмежування. В кращому стані були українці, бо вже мали гімназію «Рідної школи», збудовану за кошти жителів усього рогатинського повіту (1909-1910  року). Це було великим політичним і психологічним ударом для поляків. Вихід один - будувати новий будинок для польської гімназійної молоді, щоб учні не переходили від одного приміщення до іншого. Навчальний заклад мав називатися «Панська гімназія імені Петра Скарги». Будівництво гімназії - одне із нелегких завдань при, порівняно, малій кількості населення польської національності. Потрібні великі кошти. Звичайно в значній мірі кошти виділяв польський уряд. Вагомий вклад внесли жителі міста Рогатина польської національності, зокрема ксьондз Адольф Пшеджемірський, бургомістр в Рогатині Францішек Костивко, Бруно Дашевський - власник фільварку в селі Вербилівці (розстріляний більшовиками у вересні 1939 року у своєму дворі), почесні члени управи міста Аполінарій Ямрузевич, Францішек Бесядецький, Кароль Дроздович, Бореслав Твердовський та ін.

Поляки розпорядилися продати велику ділянку орної землі, яка була власністю княгині Чорторийської (у масиві від міського цвинтаря села Бабинці, вздовж дороги, яка веде на Путятинці). За вилучені кошти поляки придбали будівельний матеріал. Цеглу привозили з Бережан і Ходорова, а лісоматеріали - з Карпат.

Місце під будівництво польської гімназії вибране вдало. На цьому місці за часів Австро-Угорщини розміщувався плац кавалерійських тренувань, так званих уланів. На території теперішнього саду школи №1 була конюшня, в якій військові підрозділи тримали коней. Після переїзду уланів до Стрия конюшню переобладнали під навчальні класи. Але труднощі з приміщенням для дітей залишалися. Основна увага була звернена на будівництво нової школи.

Початок будівництва польської гімназії імені Петра Скарги припадає на 1933-1939 роки. Ця будівля знайома усім жителям Рогатинщини, як приміщення загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №1 (в народі одержала назву «зелена школа» через її зелене покриття даху).

Її проектантом був відомий український архітектор, аквареліст, графік Роман Степанович Грицай (1887-1968 рік). Його ім'я занесене до Енциклопедії українознавства (том 2, сторінка 439). Про нього згадується в журналі «Дніпро» ( № 4, сторінка 200 за 1991 рік під рубрикою «Некрополь України»).

У  шкільному гімні є цікаві слова : «Потрібні двоє, щоб учити вчитись». Втілити в життя ідею вчителя повинні його учні. І як в учительській праці, так і в інших видах творчості

Втілити в життя задум проекту архітектора міг великий майстер будівельної справи. Ним став шанований у місті майстер-будівельник Юзеф Янович Козачек (1876-1950 рр.).

Юзеф Козачек - житель Рогатина, поляк за національністю. Будівельного ремесла вчився у Бережанах протягом п'яти років. Успішно закінчив навчання, одержав так зване "Свідоцтво закінчення науки" (оригінал збережено) і дозвіл Бережанського магістрату на право виконувати будівельні роботи підвищеної відповідальності. Він вважався кращим майстром-будівельником у місті Рогатині. Похоронений Юзеф Козачек в Рогатині на міському цвинтарі. Учні школи допомогли упорядкувати дві могили: Романа Грицая і Юзефа Козачека, постійно здійснюють догляд за ними. Світла пам'ять про них зберігається у наших серцях.

Історія розпорядилась так, що шкільне дітище пана Грицая разом з жителями міста переживало цікаві складні сторінки нашої історії.

До початку Другої світової війни (1939 року) польська гімназія імені Петра Скарги не була закінчена. Залишалося завершити другий і третій поверх. З приходом більшовиків всі роботи було виконано і відкрито середню школу для міських дітей. Польське населення емігрувало за кордон. Будівля перейшла у власність держави. Приміщення має 14 класних кімнат і 9 кабінетів. Невдовзі почалася німецько-більшовицька війна( 1941 рік). На базі цієї школи була організована "Торгово-фахова школа", яка проіснувала два роки. Після поразки німців на східному фронті, фашисти використовували приміщення школи для госпіталю. Тут лікувалися німецькі солдати. У липні 1944 року Рогатин був звільнений від фашистів і в цьому ж таки році приміщення передано для навчання дітей. З цього часу знову відкрила свої двері Рогатинська середня школа №1. Проектом передбачалося збудувати гімназію удвічі більшу за кількістю класних кімнат. Цьому перешкодили час та відсутність коштів.

      У 1969 році добудований новий корпус школи. Його проект створений групою Івано-Франківських архітекторів. Мешканці міста дуже хвилювалися аби новобудова була гідним доповненням до старого корпусу. Дирекція школи, вчителі зустрічалися з архітекторами, спільно обговорювали проект. В результаті вийшов гарний архітектурний ансамбль.

    Ми віддаємо данину, шану і повагу сотням людей різних національностей, які працювали на спорудженні великого триповерхового, просторого, світлого храму науки, що залишився у спадок для українських школярів від поляків

Роман Грицай – український архітектор

Народився роман Грицай у Львові в сім'ї залізничника. Батько був українцем, мати полька. Сім'я була великою - в родині зростало семеро дітей: три хлопці і чотири дівчини. Після закінчення гімназії поступив на навчання до Львівської політехніки на інженерно-будівельний факультет. Перша світова війна перешкоджала успішному навчанню. Одержавши документ про закінчення інституту, Роман Грицай працює у Львові. Військова управа Австро-Угорської імперії назначає Грицая референтом оборонних укріплень у Львові, а потім у Станіславі (нині Івано-Франківськ), адже 1916 рік був пов'язаний  із запеклими боями з російськими військами.

У 1922 році переїхав на постійне проживання в Рогатин, де його рідний брат викладав біологію в українській гімназії ім. Володимира Великого (згодом секретар у канцелярії митрополита Андрея Шептицького при церкві Святого Юрія у Львові). Тут влаштувався на посаду головного інженера при Рогатинському магістраті (зараз вулиця Галицька, 40). З перших днів показав себе як талановитий інженер будівельник.

П'ятого травня 1923 року одружився з дочкою місцевого священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці Павла Кудрика Дарією. Збудував власний будинок в місті Рогатині по вулиці Шашкевича № 1. До 1944 р. Роман Грицай здійснив цілий ряд проектів будівель: церков, шкіл, лікувальних установ (зокрема санаторій «Черче»), реконструкція покрівлі костьолу Святої Анни (м. Рогатин), церковні храми с. Стратин, Кліщівна, Юнашків, Фрага, Серники Горішні, Бабухів, Світанок Рогатинського району та багато інших споруд, адміністративних будівель, читалень «Просвіта», пам'ятника воїнам УГА в Рогатині, надмогильних  споруд тощо. У Рогатині майже половину будівель збудовано за проектом Романа Грицая (станом до 1944 року).

Оригінальною конструкцією виділяється монастир сестер Василіянок в Івано-Франківську (пам’ятка архітектури ХХ ст. ). У 1911- 1913 рр. його будували архітектори Іван Левитський та Олександр Лушпинський, яким не вдалося завершити свій задум – його у 1939 році закінчив Роман Грицай.

Крім, проектування будівель, Р.Грицай займався малюванням. Його художні твори експонувались в історико-етонграфічному музеї «Опілля» в Рогатині, вул. Крип’якевича,19. а ще любив розробляти цікаві зразки вишивок в українському національному стилі. Був членом «Просвіти»,мав власну бібліотеку, багато читав, вільно володів німецькою, польською мовами, захоплювався шахами, мандрівками на природу.

Роман Степанович, крім основної роботи, викладав трудове навчання і малювання у гімназії ім.  Володимира Великого. Про нього відзиваються як про людину зрілого професійного таланту. Він брав участь у міжнародних конкурсах з питань спорудження церковних храмів. За його життя в Рогатині декілька разів змінювалась влада. Але при будь-якій державі потрібні архітектори, щоб продовжувати справу попередніх поколінь.

За період німецької окупації( 1941-1944 рр.) Роман Грицай працював заступником бургомістра Рогатина. Багато світлих задумів було в Романа Степановича, але не всім судилось збутися. Після звільнення Рогатина від німецьких загарбників (23 липня 1944 року) Роман Грицай працює інженером-будівельником у міській раді. Але радість тривала недовго. Романа Грицая визнали винним в тому, що в період німецької окупації в червні 1941 року добровільно поступив на посаду заступника бургомістра Рогатина, де працював до березня 1944 року. Працюючи на цій посаді, виконував вказівки німецьких властей, збирав податки, зерно, худобу, проектував стрілецькі могили українським націоналістам тощо.

Військовий трибунал МВС Станіславської області 25 квітня 1946 року, засудив Грицая на 15 років каторжних робіт з позбавленням прав на 5 років з конфіскацією майна. Органи НКВС перекреслили всі плани Романа Грицая. 1945 року його арештовують і засуджують на 15 років тюремного ув'язнення. Його відправлено в сибірську тайгу у місто Тайшет Іркутської області. Там замість креслярського приладдя, він змушений був працювати на лісоповалах. Десять років чекала його дружина, але не дочекалася і померла за декілька місяців до повернення його з тюрми (1945 року).

10 листопада 1955 року на підставі ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 17.09.1955 р. архітектора Романа Степановича Грицая  було звільнено із зняттям судимості і позбавлення в правах.

Після повернення з тюрми Роман Грицай проживав у брата Ярослава у Львові. Після довготривалої тяганини місцевої влади домігся повернення власної будівлі в Рогатині

Тюремне ув'язнення не тільки фізично виснажило талановитого інженера, але й принизило морально. Ним постійно опікувалась громадянка Павлина Било ( 1912-1998 роки), бо в сім'ї Романа Грицая своїх дітей не було. Рогатинський райсоцзабез призначив йому мізерну соціальну пенсію - десять карбованців. Хвороба прикувала його до ліжка. На 81 році життя він помер і похований на рогатинському кладовищі навпроти пам'ятника "Полеглим героям - стрільцям УГА", який у 1928 році сам проектував.

Роман Грицай не відчував за собою ніякої провини, бо був тільки митцем, зодчим. Будував для людей, служив їм своїм талантом. Радянська влада вважала його «ворогом народу».  Після повернення з тюрми не давала ніякої роботи. Навіть під час похорону не було кому нести труну, люди боялися пильного ока НКВС. Труну поклали на фіру і при малій кількості людей поховали талановитого інженера у гробниці родини Кудриків.

Про талановитість Романа Грицая можна судити з документу, який видав міністр будівництва Польщі у 1931 році, де вказується , що "на підставі Артикулу №367 від 16.02.1928 року статуту Речі Посполитої Польщі № 23, пункт 202, панові Роману Грицаю - інженеру-архітектору після складання спеціальних екзаменів згідно вимог згаданого Артикулу надається право здійснювати керівництво, виготовляти проекти та плани будівель громадського призначення. Міністр будівництва Польща. Підпис.Печатка.Варшава.7.12.1931 року. "(Текст польською мовою).

Цікавим є факт , що газета "Рогатинець" ще у 1924 році писала таке: "Всі повинні знати, що в Рогатині є два адвокати - українці: Семен Гладкий, Михайло Баб'юк, інженер Роман Грицай, досвідчений лікар Василь Галяревич" ( Часопис "Рогатинець", 1924 рік, сторінка 104).

На фасаді будинку центральної районної бібліотеки в місті Рогатині (збудований за проектом Романа Грицая) встановлено і освячено меморіальну дошку. 28 квітня 1992 року (на Великодні свята) в присутності жителів міста відбулося відкриття дошки, на якій є напис: "У місті Рогатині жив і працював український архітектор, педагог, громадський діяч Роман Грицай (1887-1968рр.)."

Серед творчої спадщини архітектора Грицая Рогатинська середня школа №1  займає особливе місце. Тому, що серед всіх будівель міста і краю школа є тим творінням великого майстра, котрий живе найактивнішим життям. Вона була, є і буде джерелом мудрого, доброго і вічного. Очевидно, що саме багатогранний талант Романа Грицая дав йому можливість втілити в споруді школи незвичайно трепетне ставлення цієї людини до освіти і майбутнього свого народу.

       Роман Грицай – не тільки педагог, графік, художник, архітектор, а  насамперед патріот. Він зумів переступити через усталені архітектурні догми, прихилитись до новітнього архітектурного напрямку європейської архітектури кінця ХVIII початку ХІХ ст. і поєднати європейський класицизм з новими архітектурними ідеями, котрі якнайкраще відображені у  шкільній споруді.

       Споруда школи особлива тим, що вона постійно живе активним життям. Тут повинно бути міцно, зручно, світло, тепло; тут повинні дотримуватись вимог шкільної гігієни, санітарії. Школа – це робочі класні кімнати, лабораторії і господарські приміщення. Всі ці вимоги класично втілені в споруду школи автором її проекту.

         Роман Грицай отримав замовлення на проект польської гімназії від міської влади Рогатина.

Як видно з проекту і зовнішнього вигляду школи, приміщення є довершеною архітектурною спорудою ділового призначення з властивими їй строгістю, класичністю форм і ліній.

      За рахунок цього красиву форму і велику площу має коридор на нижньому поверсі школи. Мешканці нашого міста не перестають дивуватися творчому талантові великого майстра, котрий зумів до тонкощів, до дрібниць передбачити все для того, аби ті, хто буде вчитися і працювати тут, мали всі зручності і все необхідне.

      Нижній поверх – це спортивний зал, роздягальня, складські приміщення. Цікаво, що пічне опалення висувало проблему збереження опалювальних матеріалів, дров. Для цього архітектор передбачив підземне складське приміщення. Тому дрова завжди були сухими і надійно захищеними. Майданчик балкону використовувався для проведення оглядових уроків з географії та астрономії – у вечірній час. Парадні і запасні виходи дають можливість за лічені хвилини при необхідності евакуювати учнів із приміщення.

      Все це є свідченням того, що ідея цієї споруди була направлена на те, щоб, як кажуть у фізиці: « Коефіцієнт корисної дії дорівнював ста відсоткам».

     Звернімо увагуна те, яке гарне, зручнемісце для навчального закладу вибране за порадою архітектора. Він розташував школу на пагорбі, віддаляючи її від дороги і передбачаючи таке диво і красу перед школою – сад. Ним ми досі гордимося і захоплюються наші гості.

Вивченняжиття і творчості Романа Грицая дає великі можливості для удосконалення, урізноманітнення навчальної і виховної роботи в сучасній школі. Його потяг до знань, творча праця, патріотизм, прагнення до вдосконалення, вміння ставити перед собою мету і йти до неї праведним шляхом, почуття обов’язку, відповідальності захоплюють, вартують наслідування.

             Існує думка, що відколи є людство, відтоді воно будує. І завжди буде будувати. І  ми завжди будемо дивуватися і захоплюватися музикою в камені – архітектурою і її творцями. Адже світ повинен бути прекрасним. А прекрасний світ творять багаті душею і серцем люди. Тому імена їхні безсмертні, а пам'ять вічна. Так, як і автора проекту Рогатинської школи №1 Романа Грицая.
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz