Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 24.09.2017, 16:53

Рогатинська СЗОШ №1 з поглибленим вивченням іноземної мови

Меню сайту
Форма входу

В підтримку Євромайдану

Вони не були солдатами, тому що солдати навчені і озброєні.

Вони були захисниками своєї Батьківщини, своєї країни, своїх дітей і батьків, своїх дружин, сестер і братів, і нас, абсолютно незнайомих їм людей.

Вони захищали нас всіх , як могли, - без зброї, спонтанно, без команди, але з великим почуттям обов’язку і надії на краще майбутнє у своїх серцях.

СПАСИБІ ВАМ!

Слава і вічна пам'ять Небесній сотні.

Вони на небі.

Ті, хто залишився на землі, зобов’язані довести їхню справу до кінця.

Бо народилася нова незалежна нація, народилася саме тоді, коли у неї з’явилися  ви, її захисники, що за надвисоку ціну виграли битву на Майдані за нас, за нашу спільну державу, за майбутнє.

За кожну родину, що втратила близьких, де є поранені та скалічені.

За кожну сироту, яка залишилась без батька.

Ми, учні Рогатинської СЗОШ №1 як представники цієї нової незалежної нації, з перших днів протестів були з активістами душею і серцем на Майдані.

У школі створено страйковий комітет,  продумано план дій:

Ø      поряд з державним синьо-жовтим двоколором встановили прапор ЄС;

Ø      учні активно взяли участь у конкурсі плакатів. Кращі прикрасили революційну новорічну ялинку на Майдані;

Ø      у школі організовано молебень за здоров’я майданівців, за мир і незалежність України;

Ø      учні нашої школи активно включилися до збору коштів, які перераховано на Майдан і флот, а також надано адресну допомогу активним майданівцям Рогатинщини.


Тебе не раз я, мабуть, в місті зустрічав

Проходив мимо і не помічав

Ти був як всі: не гірший і не кращий

Я і подумати не міг тоді нізащо,

Що у близьку і вирішальну днину

Тебе й мене покличе Україна.

Ти на Майдан прийшов в туманному світанні,

А я залишився удома на дивані

Ти чад вдихав підпалених коліс,

Безсонням мучився, на барикаду ліз,

А я удома свіжі вісті слухав,

А потім обговорював на кухні

І ти не знав, куди дорога заведе:

У рідну хату чи під кулю з СВД

Вона дісталася тобі, закрились очі

Мене ж відтоді моя совість точить.

Ти лиш в життя вступав і мало що пізнав

І ще, напевно, ту, єдину, не обняв,

І квіти не приніс, у двері не постукав –

Вся Україна підняла тебе на руки

І понесла в заквітчаній труні…

І тяжко, й гірко на душі мені

Тому, непевно, що живу я замість тебе,

А ти на мене дивишся із неба,

Тож поки смерть не стулить мої віки,

Я – твій боржник. Віднині і навіки.

Ігор Дуда, журналіст

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz